Свято

21 квітня 2019, неділя. Лельник. Ладовиці. Славлення Богині Лелі і Бога Ярила

Шановні харків’яни та гості нашого міста!


Запрошуємо Вас на Славлення Богині Лелі і Бога Ярила, яке відбудеться 21 квітня 2019 року, збори на 9-30, початок о 10.00.


Місце проведення – Журавлівський гідропарк, нижня частина острова (після переходу через міст пройти прямо та ПЕРЕД другим мостом повернути праворуч і пройти майже до кінця острова). Проїзд по вул. Шевченка від М.Київська до зуп. "Гідропарк".



Довідки за тел. 066 38 48 787, 098 203 80 18 – Вишеслава.




Протягом 22.04 (Лельник.Червона гірка) – 10.05 (Русалчин Великдень) відбувається коло свят, зокрема:

22.04 - Лельник (день Богині дівочої любові - Лелі).

23.04 - Ярило Буйний (Весняний), вшанування весняного Сонця. Освячення води, криниць (юнак Ярило-Сонце наповнює траву силою Неба, люди виганяють худобу пастись, проходить обряд "відмикання землі")

Красна гірка, Червона гірка, Лельник – одна з назв красної весни в образі великої богині Лади та її чарівної доньки Лелі. Щаслива Леля у своїй всеобіймаючій любові ще й гарна яка! Гарнішої за неї немає в цілім світі, бо вона – Богиня кохання, цариця - володарка краси, а ще – першого весняного дощику.

Голубоока Леля з’явилася на білий світ від кохання землі та неба, з лона рожевих пелюсток троянд її чарівної матері, Богині Всесвіття, премудрої Лади. Від того небаченого досі кохання з’явилися на цей світ і ми, люди, а тендітна квітка-троянда стала символом великої любові богині Лелі, оберегом її таємниць.

Богиня Леля – це красуня, дівчина-весна, рум’яна, з розпущеними, як у молодої, косами, у зеленому, з барвінку та перших весняних квітів, віночку, з якого замість стрічок струменить чарами весна. Сорочка в неї вишита різнокольоровими пахучими васильками, та вже така тоненька! Поділ вишитий хмелем, а на шиї – дороге намисто. Взута Леля у червоні зі срібними підківками чобітки.

Після довгої холодної зими весна-красна приносить юнкам любов та веселощі, а згодом – одруження; тепле літечко господарям на добру працю: оранку, сівбу, косовицю, жнива, пасовиська та добрий врожай, а господиням – працю на городах, щоб був достаток в оселі, було багато курчат, гусенят, каченят; малим діткам радість та втіху – коника, ігри, батіжки, щоб пасли худібку та ласували вишеньками, черешеньками, яблучками, грушечками.

Навесні Леля спочатку посилає своїх вісників – пестливих леґінів – вітрів, промені ніжно-ласкавого сонця, перший грім та блискавицю. Потім і сама сідає на крила птиць та прилітає на землю разом з різнобарв’ям квітів, веселим пташиним співом та гудінням жуків, а ще – з надією.

А з надією приносить у душу орія-хлібороба спокій, любов, радість та творче натхнення до праці.

Коли в нас панує зима, чарівна Леля відпочиває з батеньком у пташиному царстві раю, де Ирій, і де живуть душі родичів. Там вона веселиться з птахами, з душами родителів-прародителів. Коли ж Батенько-Сонечко відправляє свою донечку Лелю на землю, до нас приходить весна. Весна-паняночка має багато друзів.

Найперші вірні друзі – це птахи небесні! Ластівки приносять господарям весну, лелеки – душі новонароджених дітей, зозулі – душі предків; жайворонки – весну на ниви і поля, соловейки – в сади і гаї; качки, чаплі – радість весни рікам, озерам; орлички приносять весну в ліс.

Від 22 квітня до 05 травня дівчата починали хороводи, ігри на горах і долинах, задобрюючи своїх покровительок – Матінку Ладу і її доньку Лелю, бо розпочинався весняно-літній сезон весіль.

На світанку молоді дівчата прославляють Сонечко ясне, і Лелиною росою вмивають обличчя, аби бути вродливою, та, щоб шкіра була чистою. В день Красної гірки юнки вибирають з-поміж себе найсимпатичнішу, прикрашають її квітами та всілякою зеленню, на голову покладають вінок зі свіжих квітів і урочисто всаджують на «трон», зроблений з кількох плиток свіжого дерну. Поруч ставлять глечик з молоком, сир, масло та інші молочні продукти. До ніг «Лелі» кожна присутня дівчина клала свіжосплетений віночок. Довкола «Лелі» води ли хороводи і співали пісень. Після цього «Леля» пригощає подруг їжею та кидає їм по віночку. Юнки ловлять їх на льоту і берегли вдома до наступної весни.

Також в цей день відбуваються вікові посвяти юначок-підлітків у новий стан – дівчини. Становлення дівчинки відбувається під опікою доньки Лади, Богині Лелі. Після свята Лельника, Леля поступово передає дівчинку під опіку вранішньої Богині Вісти – хранительки домашнього вогню, яка, окрім того, проявляється ще і як вечірня Зоря. Відтепер дівчинку звуть вістункою, вона проходить особливе навчання, яке розкриває в ній усі сили та вміння майбутньої жінки.

Ярило (Ярун, Яровит) – оберігач полів та врожаю. Він – Бог буяння і розквіту, війни та любові, шаленої пристрасті, чоловічої сили, зростання, хоробрості і плодючості. Один з проявів Дажбога. Ярило – Бог весняного Сонця, дітонародження, родючості, худоби, пивоварства, землеробства. Навесні вдень і вночі Ярило в білій полотняній одежі, з босими ногами (щоб землю не пом’яти) на білому коні їздить. На голові в нього – великий вінок весняних польових квітів, у руках – серп та жмут дозрілого колосся, на поясі – меч двосічний. Ярило роз’їжджає полями, садками і лісами Руси-Вкраїни. Куди ни зайде – там жито горою, куди не погляне – там враз колос цвіте і множиться. А як гляне на дівчину, її серце коханням спалахує, на хлопця – кров у жилах закипає, шабля сама до рук стрибає.

На честь Ярила святкували початок посівів, для чого збиралися по селах хлопці й дівчата, вибирали найгарнішого з довгими косами, дягали його як Бога Ярила, садили на білого коня. Кругом нього водили вихилясом-”плетеницею” хороводи-сварги; на всіх, хто брав участь в ігрищі, мали бути вінки із свіжих квітів.

Воїни змаги проводили і силу та завзяття в ігрищах військових показували. З приходом свята Ярила весна остаточно правує на землі. На день Ярила врочисто виганяють на випас худобу на “Ярилову росу”, яка вважається особливо корисною. Корів вигоняють до сходу Сонця свяченою вербовою галузкою – щоб Ярило оберігав худобу.

На Ярилів день зазвичай ходять босоніж по росі та вмиваються нею, бо вона вважається вельми цілющою.

Жінки та чоловіки, які не можуть зачати дітей, у цей день з особливими молитвами зустрічають Сонце- Ярила, у гаях священних приносять пожертви вогняні й у тих вогнях очищують тіла свої для зачаття душі нової.

У пожертву Ярилові приносять млинці, візерункових хліб, пироги, печіво, коржі, насіння, зерно, кашу, молоко, квіти, стрічки, овочі, мед, часник, квас, зброю – ножі, мечі.


Інформація: 066 384 87 87, 098 203 80 18 – Вишеслава






16 04 2019 - 15:18
----------------------------------------------------------------------