Пiснi


«Шістнадцять Волхвів»
1
Вітер б’є у лице то Стрібог радість несе,
Сварга Божа сія, діти Рода прославля
А Богитська гора
До нас мудро промовля

Пр.
Завжди буде щастя там
Де стоїть Дажбожий храм,
Там де Батько дає
Святу Віду нам

2
Предки мовлять до нас
Діти пройде трудній час,
Було важко усім,але є мета у тім -
Аби наша Земля ,іще кріпшою була

Пр.
3
В нашім серці й крові
Вічний камінь Алатир.
І пульсує життя де є Чорноба й Білоба,
Де шістнадцять Волхвів творять божий правий спів.




«Мати Слава»
1
Мати Слава вітає над полем
У тім полі змаг тримають вої
Бийте, бийте не жалійте ворогів которних
Бийте, бийте не жалійте ворогів которних

2
Б’ються вої ,б’ються без почину
Мати Слава збирає на крила
Тих, що впали закривавні Живицею вмила
Тих, що впали закривавні Живицею вмила

3
Тай понесла воїв до Вираю
До полку, що більше не вмирає
Що своє життя відали за Руську державу
Що своє життя відали за Руську державу

4
Мати Слава вітає над полем
У тім полі змах тримають вої
Бийте, бийте не жалійте ворогів которних
Бийте, бийте не жалійте ворогів которних


«Кругом Мариноньки ходили»

Кругом Мариноньки ходили дівоньки
Стороною дощик іде
Стороною, та й на мою роженьку червону
Стороною, та й на мою роженьку червону

Ой на горі хвиля при долині роса
Стороною дощик іде
Стороною, та й на мою роженьку червону
Стороною, та й на мою роженьку червону

Сьогодні Ярило, а завтра Купало
Стороною дощик іде
Стороною, та й на мою роженьку червону
Стороною, та й на мою роженьку червону

Ой на горі хвиля при долині роса
Стороною дощик іде
Стороною, та й на мою роженьку червону
Стороною, та й на мою роженьку червону

Ой на горі жито при долині просо
Стороною дощик іде
Стороною, та й на мою роженьку червону
Стороною, та й на мою роженьку червону

Ой на горі хвиля при долині роса
Стороною дощик іде
Стороною, та й на мою роженьку червону
Стороною, та й на мою роженьку червону


«Жертовна»

Я дивлюся в небо,там літають хмари,
За тими хмаринами живуть Боги.
Я складаю требу,кладу до Олтарю,
Жаркими іскринами сиплять вогні

Пр.
Гой Ладо, Рід і Дано!
Як наше життя стане
Гой Ладо, Рід і Дано!
Наше життя стане

Покладу я в житницю, що дала мі земля ця
Приготую сурицю в туриці
Хай віддам усе вогню, хай наситить всю рідню
І прийдуть рідні Боги, в наші дими.

Пр.

Молитвами щирими Славу Сварзі вознесу
Вип’ю щойно зібрану чисту росу,
І проснеться Дідо і відкриє Віди
І все буде гарно без скорб і туг.

Пр.

Я дивлюся в небо там літають хмари,
За тими хмаринами живуть Боги
Я складаю требу,кладу до Олтарю
Жаркими іскринами сиплять вогн


Дажбог

Славим Батька ми Дажбога,
Славим Батька ми Дажбога,
Кличем до свого порога.
Кличем до своєї хати,
Кличем до своєй хатини,
Просим до нашей родини.

***
Заспіваєм разом люде,
Заспіваєм разом люде,
Щастя й радість з нами буде.
Сяє Сонечко Трисвітле,
Сяє Сонце наше красне,
Род дарує діток рясно.

***
Славен будь Бог Дід-Дуб-Сніп
Славен будь Бог Дід-Дуб-Сніп
З нами будь до скону літ.
З нами будь від Коляди,
З нами будь до Коляди,
Кривда згинь і пропади.

***
Нумо браття обіймемось,
Нумо браття обіймемось,
До святой справи візьмемось,
Візьмемось за добре діло,
Візьмемось Русь будувати,
Бога й Предків прославляти


Велес

Стиха,стиха лодья по воді
В тої лодьї Велес на кормі.
Він веде душі в іншій світ,
А у Сварзі сяє Світовид.

***
Предкам своїм славу вознесу,
Ще й багату требу Велесу.
Хай заграють дримба і дуда,
Прийшла радість – згинула біда.

***
Туман, туман, туман долиной,
По долині Велес із стобой,
Знов зі Сварги внука виряджає,
В хаті на землі рід його стрічає.

* * *
Стиха,стиха лодья по воді
В тої лодьї Велес на кормі.
Він веде душі в іншій світ,
А у Сварзі сяє Світовид.


Дано,моя Дано

* * *
Так як зараз є, було давно
Йшов із неба дощик на зерно,
А в ріці текла жива вода
Вона розум й тіло берегла.

Приспів
Дано, моя Дано, ти вода
Дано, моя мамо, ти жива.
І у твоє лоно я ввійду
Сили богатирської візьму.

* * *
Наші ріки Дон, Дунай, Дніпро,
А одну зовем ми просто Бог.
В них твоє ім’я, твоє єство -
То є твої діти і зерно.

* * *
Є чотири сили на Землі
У повітрі є і у вогні,
Третя сила в матінці землі
Ну, а найпервинніша в воді.


Меч Арея

Гуркоче грім в ковальні Бога,
Стоять вої з кісьми до плеч.
Рука зсивілого Сварога
Кує Арею моцний меч.
І ось знаряддя вже готове,
Відблиснув меч в люстрах небес.
Меча окропила Покрова,
А Рід нарік його Чаркес.

Приспів:
На позір Перунова Полка
Піднімає меч Ареєва рука -
На могутній дух, на захист нам,
На погибель злим підступним ворогам.
Гримне Небо – і тремтить Земля,
Меч Арея Русь з неволі визволя.
На Вкраїні хай пощезне враг,
Меч Арея поверне нам рідний стяг.

Чаркес – чарівний меч Арея –
Тримали Тур і Святослав.
Не раз Аратту і Борею,
І Русь він щиро захищав.
Тримав Гатило – Богом даний,
Тримали витязі-князі,
Тримали лицарі-гетьмани,
А зараз він в твоїй руці.

Приспів.

В. Лютий / В. Лютий


Давні боги

А ми свого не віддали,
старих богів своїх не знищили.
Ми їм хатину відвели,
Як прадідам, у Домі Вічнім.

В світлиці ж – наш іконостас,
І ми вклоняємося щиро
Тому, хто захищає нас,
Хто нам дає Надію й Віру.

Та якби в світі не було,
Які б століття не минали,
Ми начувалися й чекали,
Коли нам скажуть: "На добро!"
Оті, кого ми врятували.

І хитрий наш менталітет
Молився вголос і підмолювавсь
Ярилу – за розквітлий степ
І Велесу – за житній колос.

Сварогу – за вогонь в душі,
За обереги – берегиням.
Не ідолам – природі жить
Дозволили в своїй родині.

Русалки і лісовики –
Ми навіть нечисть не спалили.
Отак й живуть домовики
В хатах, які ми освятили.

Ну, де є ще такий народ,
Поєднаний з живим і віщим,
Що, як безсмертний мудрий Волхв,
З'єднав себе з земним й космічним.

Ні, ми свого не віддали,
Лише коріння прикопали.
В усі часи воно давало
Нам силу супроти біди.
Ми не порушили свій Рід,
За те і нас Господь зберіг.


Артанія

Вже луги одцвіли і померзли ліси,
Чисте дзеркало рік не блищить, як колись-бо...
... Сонця й степу сини йшли на захист Русі,
Не давали свою зруйнувати колиску.

Приспів:
Артанія – рідний край, де зродився і ріс,
Артанія, я не бачив твоїх гірких сліз,
Але бачив на заході сонця силуети твоїх черекис.

Приспів:
Артанія – рідний край, де зродився і жив,
Артанія, відчував я твій біль і твій гнів,
І побачив на заході сонця світлі образи давніх часів.

Скільки літ відбуло, скільки вітрів гуло,
Скільки злив заливало священну цю землю.
Падав тут печеніг до порогів твоїх,
Падав турок, татарин, і скошений стих.
(Падав турок, хозарин на зхресті доріг.)

Приспів.

Волелюбливий край! Ти і зараз згадай,
Як тікали з твоїх берегів посіпаки.
Край арійських вождів і русинських князів,
Славний край козаків, край гайдамаків.

Приспів.


«Веснянка»

Ой Весна - Весна, Днем Красна
Що ти нам Весно принесла

Принесла я Вам Літечко,
Ще й Рожеву Квіточку
Хай вродиться Житечко
Ще й озима пшениця і усяка пашниця

Ой Весна - Весна, Днем Красна
Що ти нам Весно принесла

Коробочку з веретенцями
А Скринечку з Червінцями
Старим Дідам по Кийочку
Старим Бабам по Серпочку
Малим дітям по Яблучку
А дівчатам по Віночку
А Хлопчатам по Батожку

Ой Весна - Весна, Днем Красна
Що ти нам Весно принесла

Принесла я Вам Літечко
Ще й Запашне Зіллячко
А вам дівчата по Вінку
З Хрещатого Барвінку.
А вам парубки по Кийку
Гоните товар на Гірку
А вам бабусі по ціпку
Попід Хатами ходити
Малих діточок глядіти.

Ой Весна - Весна, Днем Красна
Що ти нам Весно принесла
Принесла я вам літечко
Ще й запашне Зіллячко,
Ще й зеленую травицю
І холодную водицю
Принесла я вам Ягнятко,
Ще й маленьке є телятко.
Ой сонічко, сонічко на Великдень

Ой сонічко, сонічко на Великдень
Пришли до нас Ладовиці
Наші братки і сестриці
Ой Дід - Ладо та й сестриці

Ой полічко , полічко на Великдень
Ой полічко Ладовиці
Наші братки і сестриці
Ой Дід - Ладо та й сестриці

Ой ріконько, ріконько на Великдень
Ой ріконько Ладовиці
Наші братки і сестриці
Ой Дід - Ладо та й сестриці

Ой листячко, листячко на Великдень
Ой листячко Ладовиці
Наші братки і сестриці
Ой Дід - Ладо та й сестриці


Джурило

Ой, їхав Джурило ярами
Ой, їхав Джурило, серденько моє,
Ланами, ланами, ланами.

Ой, а за Джурилом – громада
Ой, а за Джурилом ,серденько моє
Громада, громада, громада.

Ой, там же Джурилу, злапали,
Ой, там же Джурилу ,серденько моє
Злапали, злапали, злапали

Ой, там же Джурилу зв*язали
Ой, там же Джурило серденько моє
Зв*язали, Зв*язали, Зв*язали

А тепер, Джуриле, признайся
Ой, тепер Джуриле серденько моє
Признайся признайся признайся

Ой, скільки ти дівчат та й зрадив
Ой, скільки Джурило, серденько моє
Та й зрадив , та й зрадив, та й зрадив

Ой, зрадив же я їх дванадцять
Ой, зрадив Джурило , серденько моє
Дванадцять, дванадцять, дванадцять.

Ой, чим їм Джуриле, заплатиш?
Ой, чим їм Джуриле , серденько моє
Заплатиш, заплатиш, заплатиш?

Ой, дам я їм золото-серебро
Ой, дам я Джурило, серденько моє
Золото, золото, золото

Ой, щоб не тримали на мене зло
Ой ,щоб на Джурило, серденько моє
Серденько, серденько, серденько.


«Перуниця»

Гримить Перунице , сипле живицю
На наші пашниці і наші лиця.
Сердить Перунице та й на Перуна :
«Чом ти знов на війні, а не у дома »

«Слухай Перунице , люба м я жоно,
Ворог си наступає оружонно,
А хто ж підійме меч супроти татя,
Хто захищатиме Рідне Багаття?»

«Подай , Перунице топор мій – крицю,
Пусти Перунице, вниз блискавицю,
Хай жони воїнів Тебе вшанують,
Як Ти мене, своїх легінів люблять. »

Взяла Перуниця тверду кочергу,
Кинула об Землю блискавиць чергу
«Раз так ,Перуне мій , собі дозволю
Піти на ту війну разом с Тобою»

Пішла Перуниця в стан на ворога,
Побила силу ворожу множу.
Дійшла до Перуна, низько вклонилась,
Оружжя й збрую йому ложила.


Хоровод «Весенний»

А уж Солнце красное припекло ,припекло
И по всюду золото разлило, разлило
Ручейки весенние все журчат, все журчат
Журавли курлыкают все летят, все летят

Расцвели подснежники да в леске, да в леске
Скоро всей земелюшке быть в венке, быть в венке
А ты солнце Батюшка угоди, угоди
А ты земле Матушка уроди, уроди УУУУУУУУУУУУУУ


На світанку чути сурми грають,

На світанку чути сурми грають,
Кличуть нас Прабатьківські Боги.
З Ладоги до синього Дунаю,
Вже встають, єднаються полки.

Приспів:
Встань із листя, встань з трави,
Встань з крутого звора!
Хоругва до хоругви!
Прапор до прапора!
Прапор до прапора!

Городи підіймуться з руїни
Честь засяє, правда на ланці.
Русичі готуйте вірну зброю,
Блискавки підгострюйте в руці.


Меч лиши коли ти йдеш брата,
А візьми з собою лиш добро.
Стане Русь Велика і багата,
Витре Сварог золоте чоло.


Так звернеться щиро брат до брата,
Рід зміцніє славою в віках.
І полків Перуничів багато
Стане враз на наших рубежах.


Ой на горі

Ой на, ой на горі там женці жнуть,
Ой на, ой на горі там женці жнуть,
А попід горою, яром-долиною козаки йдуть,
Гей долиною, гей, гей широкою козаки йдуть.

Попе..., попереду Дорошенко,
Попе..., попереду Дорошенко.
Веде своє військо, Військо Запорізьке хорошенько,
Гей долиною, гей, гей широкою хорошенько.

А по..., а позаду Сагайдачний,
А по..., а позаду Сагайдачний.
Що проміняв жінку на тютюн та люльку необачний,
Гей долиною, гей, гей широкою необачний.

Ой ве..., ой вернися Сагайдачний,
Ой ве..., ой вернися Сагайдачний.
Візьми свою жінку віддай тютюн, люльку необачний,
Гей долиною, гей, гей широкою необачний.

Мені, мені з жінкой не возиться,
Мені, мені з жінкой не возиться.
А тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться,
Гей долиною, гей, гей широкою знадобиться.

Ой хто, ой хто в лісі озовися,
Ой хто, ой хто в лісі озовися.
Викрешемо вогню, тай запалим люльку не журися,
Гей долиною, гей, гей широкою не журися.


Ой, у лузі червона калина похилилася

Ой, у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Не хилися, червона калина - маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україна - маєш добрий рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Мирширують наші добровольці у кривавий тан,
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми тії ворожі кайдани розіб'ємо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Ой, у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали наші добровольці з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!


Вулицею йдем, |
Купайло несем. | (2)

Наше Купайло |
У лісі було. | (2)

Ми його знайшли, |
В село принесли. | (2)

А ви, дівочки, |
Плетіть віночки. | (2)

Ви, молодиці, - |
По купайлиці. | (2)

А ви, бабусі, |
Збирайтеся всі. | (2)

Хлопці, дивіться |
Та й не казіться! | (2)


Ой на горі на горі там горіли вогні

Ой на горі на горі там горіли вогні
Тож не вогні горять то дівоньки ходять
Білу лозу ложать

Коли б же я знала , хто на неї ляже
Постелила б йому шипшину під боки
Каміння в головки

Коли б же я знала, хто на неї ляже
Постелила б йому перину під боки
Подушку в головки.


Заплету віночок, заплету шовковий
на щастя, на долю, на чорнії брови.

Та й пущу віночок на биструю воду
на щастя, на долю, на милого вроду.

Ой пливи, віночку, прудко за водою
на щастя, на долю милого зі мною.

Та й поплив віночок тихо за водою —
Серденько дівоче забрав із собою.

Ой пливи, віночку, та по синій хвилі
До тієї хати, де живе мій милий...


А мы сеяли, сеяли лен

А мы сеяли, сеяли лён,
А мы, сеяли, приговаривали,
Чеботами приколачивали:
Ты удайся, удайся, ленок,
Ты удайся, мой белый кужалёк.

Припев:

Лён мой, лён, белый лён,
Справа на горе, слева на крутой,
Лён мой зеляной.

А мы пололи, пололи лён,
Мы пололи, приговаривали,
Чеботами приколачивали:
Ты удайся, удайся, ленок,
Ты удайся, мой белый кужалёк.

Припев.

Вот мы рвали, мы рвали лён,
А мы рвали, приговаривали,
Чеботами приколачивали:
Ты удайся, удайся, ленок,
Ты удайся, мой белый кужалёк.

Припев.

А мы стлали, мы стлали лён,
А мы стлали, приговаривали,
Чеботами приколачивали:
Ты удайся, удайся, ленок,
Ты удайся, мой белый кужалёк.

Припев.

А мы мочили, мочили лён,
А мы мочили, приговаривали,
Чеботами приколачивали:
Ты удайся, удайся, ленок,
Ты удайся, мой белый кужалёк.

Припев.

Мы сушили, сушили лён,
А мы сушили, приговаривали,
Чеботами приколачивали:
Ты удайся, удайся, ленок,
Ты удайся, мой белый кужалёк.

Припев.

А мы мяли, мы мяли лён,
А мы мяли, приговаривали,
Чеботами приколачивали:
Ты удайся, удайся, ленок,
Ты удайся, мой белый кужалёк.

Припев.

А мы трепали, трепали лён,
А мы трепали, приговаривали,
Чеботами приколачивали:
Ты удайся, удайся, ленок,
Ты удайся, мой белый кужалёк.

Припев.

А мы чесали, чесали лён,
А мы чесали, приговаривали,
Чеботами приколачивали:
Ты удайся, удайся, ленок,
Ты удайся, мой белый кужалёк.

Припев.

А мы пряли, мы пряли лён,
А мы пряли, приговаривали,
Чеботами приколачивали:
Ты удайся, удайся, ленок,
Ты удайся, мой белый кужалёк.

Припев.

А мы ткали, мы ткали лён,
А мы ткали, приговаривали,
Чеботами приколачивали:
Ты удайся, удайся, ленок,
Ты удайся, мой белый кужалёк.

Припев.

А мы кроили, кроили лён,
А мы кроили, приговаривали,
Чеботами приколачивали:
Ты удайся, удайся, ленок,
Ты удайся, мой белый кужалёк.

Припев.

А мы носили, носили лён,
А мы носили, приговаривали
Чеботами приколачивали:
Ты носися, носися, ленок,
Ты носися, мой белый кужалёк.